Кольчуга для "Леопарда"

Як працюють сталеві екрани-решітки, що рятують дорогоцінну техніку від FPV

Спецпроєкт

Як танки вартістю $6 млн захищає українська розробка, що коштує 0,3% від цієї суми (а ЗСУ отримує сталеві екрани безплатно).

В умовах повномасштабної війни, яку веде Росія проти України, питання захисту військової техніки набуває особливої актуальності. Українські інженери та виробники не стоять осторонь і розробляють нові ефективні рішення для захисту Збройних Сил.

В групі компаній “Метінвест” цей напрям освоїли ще на початку повномасштабного вторгнення. В рамках ініціативи “Сталевий фронт” Ріната Ахметова фахівці налагодили виробництво спецсталі та металевих виробів, які використовуються для потреб українських військових. Серед них — мобільні спецукриття, польові пічки, бронепластини для людей і військової техніки, ловці ланцетів тощо.

В серії текстів, що виходять за підтримки Метінвест, LIGA.net розповість про історію розробки кожного з цих виробів, процес налагодження виробництва в Україні, особливості, технічні деталі та відгуки військових.

В першій статті розказуємо про захисні екрани для військової техніки — своєрідну “кольчугу” для танків.

Сталеві екрани

апгрейд техніки, що рятує від дронів

Новим викликом повномасштабної війни Росії проти України стали FPV-дрони, які військові зуміли адаптувати для бойових завдань. Оснащені вибухівкою, ці дрони-камікадзе здатні відшукати на військовій техніці вразливі місця та бити саме по них. Недарма цю війну називають “війною безпілотників”, оскільки способи їх застосування щодалі урізноманітнюються, а темпи постачання до обох армій пришвидшуються.

Відтак кожна з двох армій шукає способи убезпечитися від них. Відомими на весь світ стали російські “сараї”, як їх прозвали в народі. Металевими плитами для захисту покривають весь танк і виглядає це так, ніби танк, зачепивши іржавий ангар, продовжує їхати разом із ним, рухаючи його як черепаха свій панцир. Власне звідси й інша іронічна назва таких конструкцій — “черепахи”.

Втім, попри комічний зовнішній вигляд, шанси на виживання техніки та людей такий захист підвищує. Імпровізований панцир бере на себе більшу частину сили вибуху дрона, захищаючи тим самим паливні баки та солдат на броні. Однак танк-сарай сильно втрачає мобільність і маневровість. Наприклад, башта не має можливості вільно повертатися. Відповідно, танк може їхати і стріляти лише прямо.

Українські фахівці пішли іншим шляхом. В Метінвесті розробили сталеві екрани — захисні конструкції для військової техніки, які убезпечують від FPV, але не обмежують функціональність бойової машини. Та й виглядає таке рішення набагато краще та акуратніше, ніж російські “аналоги”.

Як розробили українські

сталеві екрани

Ідея виготовлення захисних екранів з’явилася в результаті спілкування саме з військовими, з якими у “Сталевому фронті” перебувають на постійному зв’язку. Фахівці компанії спільно з військовими інженерами проаналізували найбільш типові місця ураження техніки дронами та розробили відповідні захисні конструкції з урахуванням особливостей моделі кожного танка.

Оскільки першочергово противник прагне зупинити техніку, а далі вже розбити її вщент, завдання дронів полягає як мінімум в її знерухомленні. Тому наші екрани виконують функцію сіток, які затримують дрони й унеможливлюють їх контакт із корпусом бойової машини. Це дозволяє врятувати і техніку, і її екіпаж.

Олександр Мироненко

Операційний директор групи “Метінвест”

Середня вага екрана-решітки для танку — 430 кг, що зовсім небагато, враховуючи масу самого танку. Усе комплектовання вироблене зі сталі: металеві конструкції для каркаса, металеві сітки, листи прокату. Втім, на маневровість, швидкість та виконання бойових завдань це не впливає.

“Першочергове завдання екранів — захист техніки без жодних обмежень у функціональності, безпечності для екіпажу чи маневровості. Тому екрани і створюються таким чином, щоб не впливати на функціональну складову. В іншому випадку їх використання було б невиправданим та зайвим”, — зазначає Олександр Мироненко.

Захисні екрани: головне

Випробування

Випро-бування

на кожному етапі

Розробка нового продукту складалась із кількох етапів: ескізування, виробництва першого тестового примірника, його випробування. Потім виріб доопрацювали і налагодили промислове виробництво. Увесь шлях від прототипа до серійного виробництва займає від тижня до місяця часу. Ретельні тестування і випробування проходять сталеві екрани і перед відправленням на фронт.

З перших днів війни “Сталевий фронт” взяв на себе відповідальність захищати наших захисників. Сьогодні ми демонструємо це, надаючи ЗСУ сучасні протидронові системи. Кожен танк, обладнаний нашими екранами, стає міцнішим, а наші воїни отримують додатковий захист.

Олександр Мироненко

Операційний директор групи “Метінвест”

Сьогодні на полі бою сталеві екрани використовуються на танках ще радянського виробництва Т-72, українських Т-64 та американських M1 Abrams, БМП Bradly. Також уже вироблено перші захисні екрани для танків Leopard. Зараз інженери працюють над прототипами таких екранів для легкоброньованої бойової техніки ЗСУ.

Схвальні

відгуки військових

Встановлюються екрани на власних ремонтних базах ЗСУ, і вже потім, обладнані додатковим захистом, машини вирушають на нуль. На монтаж одного екрана у команди з 10-12 людей йде близько 12 годин.

Вартість виготовлення одного виробу до $20 000 — це зовсім несуттєва сума проти вартості танка, особливо M1 Abrams, який коштує понад $10 млн.

Наразі військові отримують сталеві конструкції від ініціативи “Сталевий фронт” безплатно. Держзамовлення на цю продукцію, кажуть у компанії, — це питання майбутнього. Виробничі потужності компанії, де виготовляються і сталеві екрани, і інші вироби зі сталі для ЗСУ, знаходяться за межами підприємств Метінвесту, на спеціально обладнаних майданчиках в Україні. Їх місцеперебування засекречено.

Від військових розробники отримують схвальні відгуки.

Хлопці зауважують, що живучість техніки зростає на 30-40%. Маємо реальні випадки, коли техніку зупинили на полі бою, але завдяки нашому екрану екіпаж залишився живим та неушкодженим. Військові змогли вибратися, а машину згодом забрали на відновлення.

Олександр Мироненко

Операційний директор групи “Метінвест”

Понад сотня сталевих екранів вже служать українським захисникам. Як зазначають у Метінвесті, наразі завершено розробку для захисту бойових машин піхоти “Бредлі”, які були також подаровані Україні США, та для легкої броньованої техніки. Що ж до планів подальшого виробництва — все залежить від потреб армії.

“Запити військових завжди дуже конкретні та нагальні, а ще — вони змінюються. Це можна побачити за попитом на бронежилети: в перші місяці повномасштабного вторгнення запит був шалений, але згодом суттєво знизився”, — пояснює Олександр Мироненко.

Історичний екскурс

еволюція екранного захисту

Ідея встановлення екранів для захисту військової техніки не є новою. Приклади їх використання відомі ще з часів Першої світової війни. Зіткнувшись із загрозою німецьких підводних човнів, британський Королівський флот впровадив використання протиторпедних сіток. Ці масивні сталеві сітки підвішувались на бортах великих кораблів, особливо лінкорів та крейсерів.

Під час Другої світової війни захисні екрани почали використовувати для захисту наземної техніки. У 1943 році в німецькій армії з’явились Schürzen — сталеві екрани, встановлені на борти танків. Ці “спідниці”, як їх неофіційно називали, були розроблені для захисту від протитанкових рушниць та кумулятивних снарядів.

Радянський Союз також активно експериментував із захисними екранами. Екрани для танків КВ та Т-34 широко застосовувалися, наприклад, під час битви на Курській дузі в 1943 році.

Під час холодної війни розвиток захисних технологій продовжився. У США проводились експерименти з композитними екранами для танків M60, які поєднували сталь та кераміку для підвищення захисту від кумулятивних боєприпасів.

У сучасних конфліктах інтерес до захисних екранів відродився на початку 2000-х років під час війн в Іраку та Афганістані. Армія США розробила систему TUSK (Tank Urban Survival Kit) для танків M1 Abrams, яка включала решітчасті екрани.

Британська армія також адаптувала свої танки Challenger 2, впровадивши систему “Баракуда”. Ця система не лише забезпечувала фізичний захист, але й мала маскувальні властивості в інфрачервоному спектрі.

Сучасні розробки у сфері захисту військової техніки включають активні захисні системи, які поєднують сенсори, обчислювальні системи та фізичні екрани.

У Метінвесті та “Сталевому фронті” уважно вивчають досвід інших армій світу, щоб вдосконалювати вироби, які захищають українських воїнів. Але найбільш цінну інформацію дають із передової самі військові ЗСУ, дозволяючи постійно вдосконалювати “кольчугу” для дорогоцінних танків, що оберігає наших ще більш дорогоцінних захисників.

Дата публікації: 09.10.2024 р.

Редакторка: Ірина Денисюк
Дизайн та верстка: Юлія Теплюк

Керівник проєкту: Євген Фролов